+38(096)155-86-99 info@paliy.kiev.ua

Про грижі (кили) міжхребцевих дисків. (Частина-1)

84276413_w200_h200_uh

  • Анатомія;
      • Види та місця локалізації;
  • Класифікація по стадіях;
  • Класифікація по топографічній локалізації патології;
  • Класифікація по виду тканин.

Відразу домовимося, що грижа і кила – це одне і теж! Різниця лиш в тому, що кила – це україномовний термін. Термін протрузія буде описаний далі.

В сучасному світі, при розмові з лікуючим лікарем, такі слова як грижа, кила, протрузія звучать все частіше. Ці ж слова дедалі частіше нам трапляється чути і в засобах масової інформації. На мій погляд це зв’язано в першу чергу з досягненнями сучасної медицини в області діагностики. Адже ще недавно лікарям було досить важко сказати напевне, чи є в пацієнта міжхребцева кила чи немає. Доводилось, співставляючи отриману інформацію від скарг та огляду, а також із результатів рентгенівських знімків робити висновки про можливу наявність кили МПД. Але навіть після цього інформація не була стовідсотковою, адже на рентгенапараті можна зафіксувати лише структуру кісткової системи. Із винаходом апарату МРТ (магнітно-резонансна томографія) діагностика стала неймовірно точною та інформативною. На знімках МРТ лікар з легкістю може побачити локалізацію та розмір кили чи протрузії з точністю до міліметра. Власне тому цей метод діагностики використовують все більше лікарів, як результат, кили почали виявлятися частіше. Ще один, на мій погляд, досить вагомий фактор частішої появи слова кила чи грижа в нашому повсякденному житті – це сучасний спосіб життя, але про це пізніше!

         Отже, що ж таке грижа чи кила МПД ? Для легкості сприйняття я викладу деякі анатомічні відомості. Кили, про які ми говоримо, виникають безпосередньо в міжхребцевому диску. Що таке цей диск?Міжхребцевий диск відноситься до групи волокнистих хрящів. Ця анатомічна структура знаходиться між тілами двох сміжних хребців в шийному, грудному та поперековому відділах позвоночника  і виконує роль амортизатора при вертикальному положенні тіла. Їх не буває між 1-м та 2-м шийними позвонками, а також між 1-м шийним і затилочною кісткою. Завдяки дискам і фізіологічним(нормальним) вигинам позвоночника нам з легкістю вдається виконувати стрибки, біг, ходьбу не травмуючи позвоночник! Передня і задня частина диску тісно зрощена з передньою та задньою продольними зв’язками (ligamentum longitudinale anterius et posterius), які покривають тіла хребців зпереду і ззаді. Задня продольна зв’язка вужча і тонша за передню, тому і кили диску будуть утворюватись частіше у задньому напрямку, де розміщені нервові структури.

         У міжхребцевому диску визначається його периферійна частина – фіброзне кільце (anulus fibrosus) і центрально розміщене пульпозне або студенисте ядро (nucleus pulposus).

Здоровий хребець і диск

Фіброзне кільце складається з  колагенових волокон, які направлені концентрично, косо та спіралевидно і тісно зрощені з надкістям тіла хребця. Обволокує пульпозне ядро, приймає на себе скручуючі ротаційні навантаження.

            Пульпозне ядро – являється своєрідною пружньою прокладкою, яка при наклонах позвоночника зміщується в сторону розгинання. Воно збільшує рухливість і гнучкість позвоночного стовпа, а також його стійкість до компресійних вертикальних навантажень. До 20-літнього віку ядро гарно виражене, але з віком його об’єм дещо  заміщується волокнистою сполучною тканиною, яка проростає з фіброзного кільця. Це зумовлює більшу вразливість диску та пошкодження фіброзного кільця.

         Товщина дисків не однакова і поступово збільшується в сторону поперекового відділу позвоночника. Диски шийного та поперекового відділу позвоночника зпереду дещо товстіші ніж ззаді – це забезпечує запас міцності при частих нахилах людини вперед.

         Кила(грижа) міжхребцевого диску – це патологічний процес при якому відбувається зміщення пульпозного ядра диску з розривом фіброзного кільця.

Види та місця локалізації :

         На сьогоднішній день чіткої затвердженої класифікації грижевих вип’ячувань немає. Я приведу найбільш розповсюджену класифікацію, яка використовується на теренах України, Росії та більшості країн світу та дозволяє викласти стадії дегенеративного розвитку («старіння») міжхребцевого диску.

         Класифікуючи по стадіям, можна виділити наступні пункти :

  1. Стадія – «Протрузії диску» – це патологічний процес при якому пошкоджуються тільки внутрішні волокна фіброзного кільця диску без розриву зовнішніх. Являється однією із стадій остеохондрозу.
  2. Стадія – «екструзії диску» – вип’ячування диску, обумовлене розривом фіброзного кільця і виходом частини пульпозного ядра через утворений дефект, але із збереженням цілісності задньої продольної зв’язки.

3. Стадія – «сублігаментарної екструзії» – ця стадія розвитку кили полягає в подальшому зміщенні хрящової тканини, але вже із пошкодженням задньої продольної зв’язки. В даному випадку показано відділення задньої продольної зв’язки від тіла хребця з утворенням Сублігаментарної (підзв’язкової) екструзії .

У випадку пошкодження і проходження задньої продольної зв’язки хрящовою тканиною така кила диску буде називатись «транслігаментарною (череззвязковою) екструзією»

4. Стадія «секвестрованої кили диску» (фрагментування) – це патологічний процес, який характеризується утворенням вільного фрагменту хряща, який відділяється від основної маси хряща диску.

Такий фрагмент може проникати в епідуральний простір спинно-мозкового каналу і свобідно мігрувати там, викликаючи виражену неврологічну симптоматику. Ця стадія вважається найменш перспективною в розумінні безмедикаментозної допомоги, а інколи закінчується хірургічним втручанням.

Класифікуючи кили по топографічній локалізації патології вони бувають :

  • Внутрішньо-спинномозкові – стан, коли вип’ячування  розташоване в каналі спинного мозку і може загрожувати його цілісності :
  • Задньо-серединна (дорсо-медіальна) – в поперековому відділі як правило здавлюють спинний мозок та нервові шляхи «кінського хвоста».

  • Присерединна (парамедіальна) – здавлення можливе як з однієї так і з обох сторін.
  • Задньо-бокова (дорсо-латеральна) – зустрічається найчастіше. Характерне здавлення нервових корінців з однієї або з обох сторін.
  • Форамінальна – розташовується у між хребцевому отворі. Велика ймовірність здавлення нервового корінця з однієї сторони. Характеризується драматичним перебігом із жорсткими клінічними проявами.
  • Бокова (латеральна) – виходить з бокової частини диску. Симптомів практично не дає, за виключенням шийного відділу позвоночника.
  • Передня (вентральна) – вип’ячується в сторону передньої продольної зв’язки,  як правило не являється клінічно-важливою через відсутність симптоматики.
  • Передньо-бокові(вентро-латеральні) – розташовуються в передній частині тіла хребця, можуть порушувати цілісність передньої продольної зв’язки, часто визивають болі по типу симпаталгії, якщо в процес вплітаються симпатичні нервові сплетіння, які проходять в цих зонах.

Класифікуючи кили по виду тканин, які виступають за межі міжхребцевого простору розрізняють :

  • Пульпозна – вип’ячування пульпозного ядра, яке проникає назовні через тріщини фіброзного кільця, або просочується  в тканини вище або нижче розташованого тіла хребця (Кила Шморля);
  • Хрящева – це фрагменти міжхребцевого хряща, які в наслідок хронічних запальних процесів втратили еластичність. Вони видавлюються назовні, викликаючи компресію навколишніх структур;
  • Кісткова – найчастіше у літніх людей в наслідок розвитку спондильозу, (остеофіти) – кісткові розростання країв хребця починають подразнювати нервові структури, а при великих розмірах можуть впливати на спинний мозок і «кінський хвіст».

Далі буде ….   Дивіться (Частина-2)